Генчина війна.

Генчина війна.   
Світлана Яремчук   

А ви знаєте із-за чого Генка попав на войну?

Із-за сильного увлєчєнія женщінами.

Ну як сильного.

Вопше-то Генка жонатий. І його жінка Оксана знає його як облубленого.

Знає де його шукать в случаі задєржки. 

Коли, де саме і кому саме Генка “закидав крендєля”. В цьом случаі Оксана поблажлива і не дуже строїть чоловіка.

Но, єслі, - не дай Бог! - якась курва строїла глазки її Генці - це був повний Армагедон. Тоді “курва” тягалась за коси по улиці. А у Генки було набите око. 

Обично два.

Но послєдній раз, по мнєнію Генки, случилась повна несправедливость.

До Люськи з “Продмага” приїхала плем’яниця.

З самого Києва.

Ну, як з самого.

Генка зразу поняв, що вона далі Окружної в Києві не була.

Дуже вже вихиляла тощою сракою. 

І нагло улибалась.

Генка даже не особо з нею поговорив.

Так тіки першу удочку закинув.

Даже не сильно старався.

І тута наскочила Оксана.

Ну, падло якесь здало. Хіба нє?

Генка получав зразу. Око моментально залипло. Оксана била влучно і мовчки.

Люськіну плем’яницю викинула з кафешки і та летіла через дорогу. 
Генкин лєпший дружечок Колька тіки встиг сказать: “Йоптєть!” І пригнуться.

А потом Генка получив в друге око.

І чого-то зразу після цього в нього случилась велика обіда.

Мо, з-за того шо даже не встиг випить. Так тіки, сто грам з Колькою після установки нової лавочки.

А мо з-за того, шо ця Люськіна плем’яниця вопше не в його вкусі - дуже тоща. І шльондра.

А мо йому надоїло, шо Оксана його страшно ревнує? 

А він просто любить потрендіть, повидєлуваться і позагравать.

Любить же він всьо-равно свою ревниву і тяжку на руку Оксану.

Ця обіда заплила йому через очі в серце.

І йому запекло. Сильно. І наче шото всередині обірвалося.

Днів через три, коли синяки трохи зійшли, а Оксана оп’ять стала тихою і спокойною, Генка рішив.

Поїхав, як обично, на діжурство в Києв.

А там - в добровольчєский батальйон. Дружечок Колька і адрес підказав.

Генка давно вже думав на войну податься. А тут ше й повод жизнєнний подвернувся.

В батальйоні Генка комісію пройшов. Потом п’ять днів подготовки. Служба в армії пригодилась. Понятно, шо вже сильно хекав, коли бігав. Но, зато, в цель попадав харашо.

А потом їх якось бистро укомплєктовали і одправили на Харьков.
А оттуда - на Донбас.

Генка до того времені почті з усіма в батальйоні перезнакомився. Бо був балакучий і незлобливий. І всігда при ньом були сігарєти і який-то анєкдот про запас.

Перший тиждень в городі вони якось спокойно стояли.

До ларьков виходили курива купить. 

Канєшно, Генка там двох краль надибав. Неулибчивих і переляканих.

Генка роззнакомився. Вони йому розказували, де ховалися під час бомбьожки, як сначала гроші кончились, а потом продукти. Як сильно бомбили два останні дні, поки батальйон не взяв город.

Генчине серце щеміло, бо був він сердобольний і щирий.
 
Жалько, шо задержували оплату, а так би він дівчатам шото підкинув.

А потом вони потроху робили вилазки, чистили райони. Бо тих сепаратістов - як грибів. Не видно, а стріляють.

Ну, й хлопці в отвєт стріляють.

Попадають.

І наводчіков ловлять, і развєдчіков. Почті всі наркомани. Бо їх як пару днів в подвалі подержать, то такий ґвалт начинається, шо страшне.

А потом якось під утро батальйон подняли.

Бистро об’явили наступлєніє, взводам - конкретні задачі.

По машинах, бетеерах - і рушили.

Генкин взвод заходив через центральну дорогу, де стояли красіві букви з названієм города.

В полосі за деревами ожидали зачистки нашою артілєрією. Шоб потом наступать.

Тихо.

Сиділи ждали. 

Тихо.

І тут почалась стрільба. Там, де дожні буди хлопці заходить лівим флангом.

Комвзвода маякнув “В наступлєніє!”.

Хлопці - і Генка - з бєшеним калатанням в грудях скочили.

І тут почали стрілять. Тіки не з нашою сторони, а зі сторони ополченців.

Із-за красівих букв почали стрілять з гранатометів.

"Блять, а де зачистка?" - успів подумають Генка.

Далі тіки думав, куди падать.

Снайпер почав знімать хлопців. 

Генка бачив боковим зрєнієм, як упав Саня-Пушка. Обличчям в землю. Генка не встиг даже повернуться до нього. А Ванька Малий кинувся, - теля неопитне! - і його тоже снайпер зняв.

І Генка наче почув той вистрєл. Хотя конєшно, не чув.

Бо навкруги громихало, бахкало, стріляло.

Но, Генка засьок того снайпера. У крайньому кущі біля букви “А” заворушилося листя.

Тоді Генка прицілився і дав очередь туда з калаша. 

А потом ше.

І тоді Маяк - комвзвода махнув на прорив.

І вони рвонули.

Почті шо добігли до букв.

А за кущами їх ждали.

Шоб підпустить поближче.

А потом опять почали стрілять з гранатомьотов.

Знов хтось збоку впав.

Кабан. Живий.

Генка з Христофором затягли його за плиту.

Подорвали бетеера.

Потом Маяк з матюками “Де зачистка, блять?!” скомандував одходить.

А як же хлопцям одойти? Еж не поповзеш як рак? Положать усіх.

Тоді Генка сказав оставить йому ше два автомата.

"Прикриваю" - сказав.

Він і не поняв чого він то сказав. Но вже заняв позицію.

А з Генкой Поляк заліг. Новий Генкин воєнний друг.

Поки вони засаду з калашів поливали, хлопці встигли з подбитого бетеера всіх витягти. З них двох ранєних. Кабана тоже забрали.

Тіки недовго Генка з Поляком стріляли.

Попали в них. Поляка зразу вбило. А Генці тіки руку одорвало. 

І він зразу одключився.

А потом одкривав очі і наче його в чомусь везли.

А потом уже проснувся в палаті.

І Оксана рядом сиділа.

Вона вже давно його шукала. 

Ше коли він з діжурства не вернувся, вона поняла, шо діло нечисте.
Ше й Люськіна плем’яниця в Києв дременула.

Оксана рвонула до Генки на роботу. Начальник сказав, шо Генка забрав документи.

А потом через п’ять днів приперся Колька на полусогнутих.

І сказав про батальйон.

І тоді в Оксани все всередині похололо.

І руки опустились.

Своїми великими грудьми вона прижала Кольку до забора.

- Адрес? - коротко спитала Оксана.

З-за грудей Колька ледве визирав і дихав.

І моментально дав адрес. Ше й розказав як їхать.

Оксана пішла до хати.

Потом повернулась і спитала:

- А ти чого друга самого одпустив? Сцикло!

В Києві вона Генку не поймала. Трохи опоздала.

І ніякі сльози не помогли нічого розузнать.

Тоді Оксана з синами почали цілодобово слідкувать за новостями.

І вже не було покою в їхній хаті. 

Тіки новості-новості-новості. І за кожним “наступають”, “звільнили”, “поранили” вона старалась розгледіть свого шалопая Генку.

Про “вбито” Оксана даже не могла думать. У неї зразу терпло все тіло і вона наче не могла дихать.

А потом позвонив командір батальйона. І Оксана помчалась у Харків.

Генка лежав ше біліший, ніж подушка.

Даже його чорні очі не блищали як раньше.

"Живий!" - подумала Оксана.

"Живий!" - ше разів двадцять проговорила собі.

Помовчали.

Оксана почала розпаковувать сумку.

- А хто ж тепер Лиску доїтиме? - запитав Генка.

- Андрюшка вже навчився. Получаєцця, - буденно сказала Оксана і розгорнула судок з варениками.

Генці одорвало не всю руку. Трохи осталось. 

Недавно його перевели в Києв на реабілітацію.

Оксана казала, потом будуть рішать вопрос з протезом.

А ше Генці вручили медаль. За хоробрість. Так і сказали. 

По цьому случаю приїжжав якийся важний замєстітєль. Чи то міністра, чи то Президента. 

Генка не розобрав.

Привіз медаль в коробці і приказ, підписаний Президентом.

Тоді Генка подзвонив своєму дружечку Кольці.

Той приїхав.

Вони в парку бігом цю медаль обмили, бо іначє нельзя.

А потом охрана Кольку вигнала. 

А Генку позвали до главврача.

Тіки Генка до главврача не пішов. 

Пішов на пост до медсестер.

Поговорить.

А ви шо подумали?

https://www.facebook.com/groups/270977513101109/permalink/275273196004874/

http://dlvr.it/73hXrZ

Тим часом у Парижі.

Тим часом у Парижі.   
Роисcя 24   

Как сообщает Первый канал, европейцы разочаровались в Украине, где продолжает бесчинствовать фашистская хунта, и не готовы платить за украинцев непомерную цену в связи с ужасающими санкциями России.   

https://www.facebook.com/roissya24/photos/a.1428440834085964.1073741828.1428238177439563/1449263582003689/?type=1&fref=nf

http://dlvr.it/73hXm9

Замальовка з туристично-нью-йоркського життя-буття.

Замальовка з туристично-нью-йоркського життя-буття.    
Ярослав Бондаренко, Staten Island, NY, United States   

Сідають до мене в бусік туристи з України. Після того як всі розсілися та поздоровкалися, “отєц сємєйства” зразу бере бика за рога:

"От ви скажітє, ви вот по-русскі хаварітє, єто всьо панятно. Ви мнє сразу скажітє, ви за наших ілі за єтіх?"

Я в мікрофон у відповідь, ніби оце не дочув: “ШО?”

Вони -

"А, ну, панятно, за наших. Якшо "шо" - то за наших".

https://www.facebook.com/groups/270977513101109/permalink/275643872634473/

http://dlvr.it/726c6f

No Public Items Found

http://dlvr.it/6zLx9C

ВНІЗАПНО.

ВНІЗАПНО.   
Vitalii Chepynoga   

Разговор моєї родички з родичкою з Москви… У нас тут говорят, что Путин умер, а правит страной какая-то жидо-масонская ложа или негры с евреями… У них цель – погубить страну и нас всех уничтожить. Про это у Нострадамуса написано было…

Ну, такоє дєло… Нас така версія тоже устраює…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/807131379331553

http://dlvr.it/6yDlHp

Веселка — це просто.

Веселка — це просто.

Natalia Storozhenko originally shared this post:

http://dlvr.it/6vwJ74

Olga Dubchak:

Olga Dubchak:   
Не спалося, з самого зрання почитала нічні пости, зрозуміла, як багато в стрічці городських сумашедших. А взагалі, вставайте, прокидайтесь, новий день: час обкладати одне одного й посилати матом.   

https://www.facebook.com/olga.dubchak.5/posts/897823466897732

http://dlvr.it/6vwJ1D

ЧОЛОВІКОМ БУТИ ЛЕГШЕ ТОМУ ЩО …

ЧОЛОВІКОМ БУТИ ЛЕГШЕ ТОМУ ЩО … а ніфіга подобного)))   
Kler Zaharovna   

Вот, встрєтіла на просторах інтернета якісь сомнітєльні переваги чоловіків. Над ким? Навєрно над обізянами. Ну ладно, оспорім їх в женском разрєзє.
 
ЧОЛОВІКОМ БУТИ ЛЕГШЕ ТОМУ ЩО …

1. Твоя телефонна розмова триває 30 сек.(та канєшно, вже повірили, тріщать по тєлєфону, як кумушки на базарі)

2. У фільмах голими набагато частіше показують жінок.(ну да, бо є на що подивитись. В волохатих кривих ногах ніякої естетики абсолютно. Хотя… ну ладно, то на любітєля))) бгг

3. Для тижневої відпустки тобі вистачає однієї валізи.(і нафіга стоко барахла ото брать? труси, носки, футболка, станок і цілу сумку? помойму можна всьо скласти в пакєт з АТБ, зачєм заморачюватись.)

4. Черга в туалет коротше на 80%.(і де ви їх тіко находите ті черги в туалет? га, мужики?)))

6. Ти сам можеш відкрити всі пляшки. (то й люба баба вміє)

7. Старим друзям глибоко плювати на зміни у твоїй вазі.(і нє гаварітє. слишала, як ви трєплєтєсь на кухнє: він так постарів, а вот я, а вот я…)

8. Форма твоєї попи не має ніякого значення для працевлаштування.(вот поетому ви і шукаєте подовгу роботу. как гріца, ні кожи, ні рожи, ні жопи)))

10. Тобі не потрібно завжди тягати з собою цілу сумку украй необхідних предметів.(зачєм цілу сумку тягати? для цього єсть мужик, а женщіна вопше налєгкє порхає, як птіца)

11. Гараж і пульт телевізора - твої і тільки твої.(цяця. зато ноутбук мой)

12. Тобі не потрібно голити нічого, що знаходиться нижче шиї.(тут мовчу)

13. Якщо ти 34-річний холостяк, ніхто не звертає на це уваги.(ага, лєнтяюра, мамєнькін синок, або маньяк, бо єслі б було шото добре, то б вже якась баба заарканила)

14. Всі проблеми улагоджуються квітами.(або пєрстєньок який-небудь паршивий, машинка, які коштують грошів. а жінці достатошно поцелуя(безплатного) і вам капут)

15. Трьох пар взуття тобі більш ніж достатньо.(то не достоїнство, то недостаток)

16. Ти можеш зняти майку, якщо тобі жарко.(а в юбці всьоравно луччє піддуває)

17. Тобі наплювати, чи помітили навколишні твою нову зачіску.(зато не наплювати, чи помітили твою нову мошинку)

18. Весь місяць у тебе однаковий настрій.(де біл?)))

19. Ти ніколи не поїдеш на іншу заправку тільки тому, що ця - “противна”.(отожбо, лєнь і непереборчівость - то недостаток, доречі)

20. Люди ніколи не витріщаються на твої груди, коли ти розмовляєш з ними.(то вопше брєд-брєдятінский, а не достоїнство)

21. Якщо інший мужик з’явився на вечірці одягненим так само, як і ти, ви можете стати кращими друзями (спорно, будете сидіти і тірзаця в сомнєніях. а не любовнік ето моєй дражайшей)
 
ітак, перевага лише одна:  №12.
 
І хто цей брєд пише? а вєдь мужики читають і перепощують!!! Як казала моя вчителька французької: “Дєвчата, запомнітє, мужик, чєм-то отлічающійся от обєзьяни уже щітаєт сєбя красавцем”. Перевага у вас лише одна: ви нужні своїм бабам. Точька)))

https://www.facebook.com/notes/kler-zaharovna/%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC-%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8-%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%88%D0%B5-%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D1%89%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D1%96%D1%84%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE/442516622556341

http://dlvr.it/6dS83P

Закордоном.

Закордоном.   
Марися Рудська   
 
Закордоном складно починати говорити на політичні теми з незнайомими людьми. Не знаєш їх позиції. 

- Що там в Україні?

- Все погано

- О так, я бачив в новинах, все погано…

І ти не знаєш, що саме він вважає поганим, що хуйло веде підлу війну чи що кієвская хунта бла бла бла.

Куди легше, коли діалог починається так:

- Ви росіяни?

- Нііі!! Ми українці!

- О, це значно ліпше!

Або літній господар готелю, який взяв твій паспорт для реєстрації, раптом прибігає, цілує тебе в щоки і радісно вигукує: Україна! Україна! Україна!

https://www.facebook.com/marysya.rudska/posts/800121746698828

http://dlvr.it/6dQ4r1

Як не впасти у пастку “братства”.

Як не впасти у пастку “братства”.    
Елена Габриелян   

Країни, які ніколи не мали імперського синдрому, часто стають жертвами своєї наївності. Те, що ми спостерігаємо в Україні та пам’ятаємо протягом всієї її історії, – є одним із прикладів того, як в процесі пошуку зовнішніх “друзів” країна може впасти у пастку та заробити собі майбутніх ворогів.

В об’єднаній Європі, де розмиваються кордони, а громадяни вільно подорожують та працюють там, де їм хочеться, важко знайти хоч одного лідера, який говорив би про “братські” народи або іншого типу родинні стосунки між країнами. Тут прагматизм та партнерські відносини понад усе, тому розчарування та відчуття можливості бути зрадженим залишилися в минулому. Принаймні вже більше 50 років серед країн старої Європи тенденція не змінилася, а колишні закляті вороги Франція та Німеччина говорять сьогодні про франко-німецьку дружбу як основу об’єднаної Європи. А от у пострадянських країнах, де ще панують постфеодальні цінності, існують територіальні конфлікти, кордони перекроюються, дуже часто доводиться чути про те, що хтось комусь приходиться братом, зятем чи свахою…

Радянський менталітет залишив свій відбиток не тільки на політиці, яка збирає навколо олігархічних центрів кумів, братів чи синів, а й на дипломатії. Певний період українська влада пояснювала народові, що Росія – старший брат, хоча пам’ятаємо з історії, що були й кацапи, й ляхи і інші зневажливі слова для означення ворогів. Сьогодні Україна впала в чергову пастку: тільки мова йде тепер здебільшого не про кацапів, а про Путлера х…йло, і братами стають поляки, грузини, прибалти тощо. Щоб не набути собі ворогів, ані псевдобратів, доречніше навчитися жити у власній країні за республіканським принципом “Свобода, рівність, братство”. Нагадаю, що цей девіз з’явився в період французької революції 1789 року.

Нічого подібного в історії незалежної України ми не побачили, хоч Конституція її, до речі, багато в чому взята із французької. Українська влада систематично винищувала можливості зародження цих принципів у суспільстві, відбирала багатства у власного народу, розкрадала, розділяла на багатих та бідних, на російськомовних чи україномовних, продавала інтереси країни задля своєї політичної життєздатності. Навіть самій Європі знадобився час, щоб зрозуміти, що саме через це наболів Майдан, а не тому, що не була підписана угода з ЄС, з якоюсь чомусь у деяких асоціювався прихід свободи, рівності та братства.

Звичайно, такій інтерпретації реальності сприяли своєю присутністю на Майдані і євродепутати, котрі, виступаючи з його сцени, позували перед світовими телекамерами, щоб сказати: “Українці, ми з вами! Саме тут б’ється серце Європи”, тоді як українці чекали жорсткої відповіді від Брюсселю на насильство української влади над мирними демонстрантами.

Коли в лютому палав Майдан, Захід обмежувався лише дипломатичними заявами баронеси Ештон про своє занепокоєння, крайнє занепокоєння, глибоке занепокоєння та шок. Перші санкції проти української влади Захід ввів лише тоді, коли у жорстокому бою за вільну Україну перестали битися серця десятків українців. В цей день ліва французька газета “Ліберасьон” вийшла із заголовком на першій шпальті ” Померли за Європу”. В той час, коли єдина Європа переживає кризу ідентичності, політикам потрібно було донести до електорату, що люди готові помирати за ідеали Роберта Шумана і у ХХІ столітті. Українська криза стала в руках деяких політичних партій навіть інструментом кампанії перед виборами до Європарламенту 25 травня. Запізнілі санкції розчарували багатьох українців, які розраховували на підтримку Заходу; і незабаром та ж газета “Ліберасьон” вийшла знову із заголовком на першій шпальті “Розчаровані Європою”.

Те що в геополітиці не має друзів, а є взаємовигідні інтереси, на Заході вже давно зрозуміли. А Україні ще потрібно навчитись захищати власні. Інакше замість проросійських олігархів з’являться такі, як французький агропідприємець Шарль Бегбедер, який на орендованих за копійки українських чорноземах саджає рапс, а продукцію вивозить за кордон. А те, що потім протягом багатьох років на цій землі нічого не виросте, прагматичного бізнесмена не дуже хвилює. За такою схемою вже багато років працюють китайці в Африці. Тож жертвами битви за ресурси великих цього світу можуть стати ті, хто ще думають, що зникне злий Путін х…йло, а прийде добрий дядя Баррозу. Поки в Україні будуть в це вірити ніколи не зародиться свобода, не будуть громадяни рівними перед законом, а “правосекі” та “укропи” назавжди поховають ідею братства, такого потрібного зараз Україні.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/gabriielian/53ef6dbc2588b/

http://dlvr.it/6dP6sV

Бытовое.

Бытовое.   
Yakov Huyakov   

Общался сегодня с народом. Ну как общался, не сильно конечно. Умеренно. 

Сидим с супругой нервической на даче, телеса свои голые разваливши на шезлонгах, загораем. Ну, то есть она на шезлонге. А я, по причине толстоты, свой шезлонг давным-давно, ещё в начале лета продавил. Полностью! И посему лежу теперь на клетчатой одеялке прямо промеж грядок. Одеялку ведь дальше земли уже не продавишь, безопасный в этом плане предмет. Поэтому вот значит на ней. Музыка там романтическая наигрывает из транзистора, тёплый бриз, облачка как галушки по лазури, опять же птицы в некотором роде щебечут. Одним словом - идиллия и пастораль.

И тут над забором образовывается сосредоточенная кудлатая голова на не сильно широких плечах. Образовывается и озабоченно так начинает изучать открывшиеся ей перспективы. А перспективы, прямо скажем не широкие, ибо участок наш не то что бы гигантский, от чего голова довольно таки быстро замечает нас, оживляется, и утвердительно кивнув нам, начинает брать забор на абордаж. 

А мы с женой, если кто вдруг забыл, люди запредельного хладнокровия и легендарной бесстрашности, и ввиду этого ни на миллиметр не пошевелились даже, лишь я взглядом одним удостоверился, что мачете на месте и прочие вилы – наготове. 

Голова меж тем перелезла, и оказалась щуплым мужиком неопределённых лет, в ношеном и затрапезном, но – с початой литрушечкой водки в правой, и двумя нестерильными стопками в левой.

Далее пошёл некий монолог, из которого мы, равно как и воображаемый наш читатель, узнали, что мужичок этот – Валерий, наш сосед, и что жена его страшно ругает, а ему – очень надо. Но поскольку он не алкоголик и не имеет пагубной привычки пить единоутробно, то в поисках приятнейшего кумпанства, а равно и простой человеческой теплоты, отчаялся на столь радикальное попрание норм частной собственности и вот пред нами он стоит. И такой, знаете, неопределённый, но достаточно живописный выверт головой делает, как своего рода многоточие, намекающее на возможное, практически неизбежное развитие сюжета.

История, сами понимаете, не может не взять за душу, и даже самый отъявленный циник не удержится тут и пустит мутную слезу сострадания по мертвенно бледной щеке. Не стали и мы фордыбачить, и радушно пригласили Валерия к столу, благо он, стол, стоял тут же, под благодатно покрытыми плодами старинными яблонями, под которыми ещё в своё время бабка провожала на позицию деда, и пока за туманами видеть мог паренёк, вот это всё.

Я вообще крайне хлебосолен, и кто имел несчастье испытывать на себе моё легендарное гостеприимство – тот, конечно же подтвердит, какое оно беспощадное и всепоглощающее. Но, опять же, известная многим моя особенность в отношении спиртного, настолько осложняет и без того непростую обстановку, что и сказать страшно, насколько.
Как это не пьёшь?! – вскричал Валерий. Совсем??! 

Пришлось объяснять. А у меня, за годы угрюмого моего ЗОЖа и, соответственно, за тысячи тысяч подобных вопросов, выработалась на этот счёт вполне устоявшаяся легенда. Я, знаете ли, не спешу посвящать каждого встречного в истинные причины, и рассказывать, что я на самом деле - религиозный фанатик, одержимый кровавым культом, и что для чистоты исполнения зловещих ритуалов дал обет воздержания, и что настолько уже обезумел в этом своём демонизме, что утратил полностью почти человеческое обличье… Зачем людям столько лишней для них информации? Я так не делаю. Делаю я по-другому: Придав своему, и без того мрачному лицу, наиболее угрюмое и отрешённое выражение, я низким голосом, с доверительной такой хрипотцой, повествую очередному любопытствующему, что имею головную травму, навроде контузии, и чрез ту травму, любое принятие алкоголя вызывает во мне припадки звериной ярости, кою я вымещаю на всех, кого вижу в радиусе прямого доступа. И знаете, бутылку так поглаживать начинаю задумчиво, и вроде как даже ностальгически, и кадыком хищнически сглатывать. 

Актёрские данные у меня, врать не стану, так себе, но на помощь приходят габариты, ибо мало кому захочется проверять, привирает эта туша, или же взаправду сейчас, хватив стакан-другой-третий, схватится за топор и пойдёт крушить всё живое.

Не стал проверять и Валерий. Пил один, с хрустом закусывая яблоками прямо с ветки. И по мере поправки здоровья, делаясь всё более человечным, опрятным и словоохотливым.

От разговоров об урожаях, перебоях с водоснабжением и комарах, перешли на более злободневные ноты, и собеседник мой, всё же признавая за мной некоторую припадошность и принадлежность к силам ада, однако ж поинтересовался, что я думаю про войну и санкции.

Тут у меня, как у человека, достаточно часто ездящего на такси, тоже имелся ответ-заготовка: не меняя, а даже местами и усиливая мрачное выражение лица, я от души хватанул кулаком по поверхности и коротко выдал – да пидоры они все там! Кровь из народа только сосать и умеют! Да цены повышать ещё! Бляде! 

Валерий понимающе закивал и полез было уже обниматься, но тут над забором возникла ещё одна голова, на этот раз женская, и вежливо, но с ненавистью поздоровавшись, начала звать моего собеседника домой.

Валерий сник, начал широкими жестами приносить извинения за доставленное, сгрёб в охапку недопитое и стоически отбыл восвояси. Из восвоясей понеслась ожидаемая брань и редкие, как скупые выстрелы уходящего от погони, отговорки.

Мы стали пить чай.

Потом, как и полагается у дачников, домой были привезены тысячи килограммов вкуснейших овощей и фруктов, и супруга моя нервическая изъявила желание варить варения и солить соления. Отказа она у меня ни в чём практически не знает, так что был тут же предпринят нами марш-бросок на ближайший рынок, на предмет приобрести там тары и купажных расходных материалов для этого самого рачительного заготовительства. 

И там, средь тысяч различных банок, разнообразного литража, цвета и формы, вспомнил вдруг, как бабушка моя в детстве строго-настрого просила банки от варений и компотов не выкидывать. Боже сбавь вот прямо хоть одну выкинуть! Ибо каждую банку надлежало бережно возвращать ей, иначе на следующий год не в чем будет «закатывать». 

И в очередной раз сделалось мне смешно над людишками, восхваляющими великий и могучий советский союз, в котором даже никчёмный стеклянные банки, которые выдуваются из обычного песка (или из чего там их выдувают, но ведь явно же не из золотоносной руды) были страшным дефицитом. Равно как и крышки и прочая шелуха.

Приобрели мы банок, свободно и вольно, без истерик и ненужной суеты, и поехали варить и солить, во славу Сатаны, разумеется и исключительно ради собственного непринуждённого веселия, ибо все остальные виды мотивации езьмь ложь, грязь и скверна напускная, измысленная на погибель духовную. Аллилуйя, братия и сестрия!
Доклад окончен.

https://www.facebook.com/yashasoba4ki/posts/1522688404634844

http://dlvr.it/6d7MDR

Всього лише гіпотєза, но…

Всього лише гіпотєза, но…    
Свирид Опанасович   

Сільська аналітіка, як передова наука сучасності, допускає разні форми наукового осмислення інформації, не обмежуючись лише гегелівською триадою теза - антитеза - синтез. Іногда полєзно повернуть все наоборот і проізвесті отсчет от обратного. Ілі примінить другі способи з багатого метологічного арсєнала, який стоіть на службі в сільської аналітіки.

Попробуєм поставить науковий експеримент і для цього берьом слєдующий набор інформації:

- туманна історія з конвоєм білих камазів.

- громко проанонсований ялтинський спіч Хуйла, який, однако, зійшов на циганський пшик, бо нічого доленосного він не сказав, хотя і войни не об’явив. Признав лише, шо Донецьк і Луганськ - то Україна, но там кривавий хаос і Росіє предпрвме срочні усілія для прекращенія кровопролітія.

- странна історія з руськой бронєколоной, яку зафіксірував британський журналіст і часть якої, по словам Пороха, вчора вночі унічтожила українська артілєрія.

- факт пересєченія колоною кордону подтвердив товаріщ Расмуссен із НАТО.

- товаріщ Порох переговорив з рядом мірових лідєров, які признали, шо такі да, колона була, Порох - молодець, а Хуйло - хуйло.

- істєрічні воплі Москви, шо ніякої колони на території України нема, Порох пиздить.

Як аналізірувать подобний набор, шоб в ітоге ми получили реалістичну картіну проісходящого?

Попробуєм зробити те, що ми ніколи не робили - повірим на хвильку заяві міністерства оборони Хуйлостана, що ніякої колони насправді не було. От не було її і всьо. І Порох таки пиздить.

Шо тагда?

Тагда получаєцця, шо Порох у зговорі з міровими лідєрами осуществляє проти Хуйла масштабну провокацію. Возможно, план етой провокації придумав даже не Порох - світлих голів серед советніків Обами і других мірових лідєрів хватає. Є кому придумати, є кому спланірувати і скоординувати усілія всіх ігроков етой операції. Но ето несущественні деталі, главне мірові лідєри дєйствують напрочуд скоординовано.

Єслі Хуйло позволяє собі бавитися в провокації з білим “гуманітарним конвоєм”, то чому б не допустить, шо Запад рішив боротися з Хуйлом його же оружієм. Хуйло любить всякі кгбістські мульки і наївно полагає, шо він єдінственний в світі мастєр тайних операцій? Отлічно, каже Запад, щас ми тебе, Хуйло, трошки потроллим. Снімай штани і ставай рака. Ілі попробуй доказати, шо твоєі тєхніки в Україні нема.

Дід постоянно моніторить мірові ЗМі на доступних йому язиках і обращає вніманіє, шо історія з білим конвоєм та особенно з бронетехнікою получила в світі неожиданно широке освещеніє. Дідові френди, які живуть по всьому світу, сообщають діду, шо ця тема набула серйозного розголосу і в їхніх країнах. Зокрема в Італії і у Франції. Складуєцця враження, шо общественне мнєніє цих країн морально готують до якихось безпрецедентно жорстких санкцій проти Хуйлостана.

Одновременно Рада ЄС виступила сьогодні з жорсткою заявою, в якій говориться про готовність застосувати до Хуйлостана нові санкції, бо Хуйло не унімаєцця.

Все разом може означати лише одне - Хуйло Западу окончатєльно остогид. В ялтинській речі Хуйло должен був сказать чотко і внятно, шо война на сході України прекращається, всьо парні - по домам. Він це ніби і сказав, но якто без огонька і мляво. Ще й нагородив кучу дурниць про які його ніхто не питав. Запад остался поведєнієм Хуйла нєдоволєн, бо той не виполняє условій ігри. Йому ж після малазійського Боїнга було ясно сказано - слівай Новоросію і ми дадім тєбе вийти з цієї паскудної історіі сохранів ліцо. Хуйло нє сказав “нєт” і Запад рішив, шо Хуйло условія прінял. Но Хуйло вместо енергічних мер по прекращенію хуйні на востоке України начав тянуть резіну. Хотя Буки засилать уже боїцця, од гріха подальше.

Окончатєльно розчарувавшись у пацієнті мірові дохтора, відімо рішили, шо пора пріменіть до Вови інтенсивну терапію. І рішили це давно. Но спусковий гачок нажав сам Хуйло, бо в Ялті його спіч показався міровим лідєрам нєдостаточно убедітєльним. Ну і білий конвой всіх окончатєльно достав. Да, з конвоєм Хуйло перестарався і переграв сам себе.

Дід повторяє - це лише гіпотєза. Но гіпотєза заслуговує на увагу, поскольку множество других дєталєй удачно лягають в цю мозаїку і між ними вирисовується логічна взаімосвязь.

Например, колону бронєтєхніки обнаружив журналіст. Хотя над Донбасом вже півроку висять всі спутніки США, які рассматрюють всі кустіки чуть лі не під мікроскопом. Провести колону нєзамеченной нереально. Та і наша разведка не дрімає і не раз приятно удівляла діда своєю профпригодностью. Но нєзавісімий журналіст, як істочнік первоначальной інформації - дуже удачна фігура іменно для запуска подобной провокації проти Хуйла.
Ідьом дальше. Реакція Пороха і мірових лідєрів, НАТО, Совета ЄС поразітєльно оперативна і синхронна. Таке ощущеніє, шо заздалегідь готувалися виступить хором і возможно даже репетірували ролі.

Сьогоднішній візит в Сочі президента Фінляндії. В інтернеті тіки лінивий не писав про того падлєца, який прогибаєцця перед Хуйлом. Но діду якто трудно собі представити, шо іменно Фінляндія стала слабим звеном в ЄС. Фінляндія сама була в подобном, або даже хужем положенії, коли в 1939 году Сталін двинув на фіннів свої армади. А слово “рюскі” до цих пір щитаєцця у фіннів лайливим і оскорбітєльним. І чому б не допустити, шо фінський презідєнт в ці хвилини за чашкой чая не розказує Хуйлу, шо іменно його чекає в случає єслі он нємедлєнно не прекратить творить хуйню.

Бо кого ж іще посилать до Хуйла, достаточно авторитетного лідера держави, шоб Хуйло його вислухав і поняв, шо той не пиздить, а діло каже? Обама не поїде. У бідної Меркель на Хуйла вже ідіосинкразія. Поляка Хуйло не восприйме, бо поляки дуже радикально настроєні. Полунейтральний фін - подходяща фігура для ролі емісара.

Іще раз, втретє - це тільки дідова гіпотєза. Но єслі все так і Запад дійсно хором бреше про бронеколону та розворачує проти Хуйла масштабну провокацію - чи дід їх за це осужда? Дід - людина високих моральних принципів. Но в етом конкретном случає не щитає брехню великим гріхом.

Остаємся хладнокровними і сильними. Спокойно наблюдаєм.

https://www.facebook.com/svyryd.opanasovych/posts/362096793938679?fref=nf

http://dlvr.it/6d3frF

Бо ми — українці!

Бо ми — українці!   
+Толік Данилюк 

У Тернополі. фото2013р.  

https://plus.google.com/u/0/111164872976767777528/posts/TgYBRtPnPNT

http://dlvr.it/6d2mCk

Тьху-ти, чорт проти ночі дьорнув…

Тьху-ти, чорт проти ночі дьорнув…    
Yakov Huyakov   

доброе утро например

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1522871207949897&set=a.1380430775527275.1073741828.100006810965033&type=1

http://dlvr.it/6d2m92

Новости Украины:

Новости Украины:    
‏*Внутренности той непонятной “гуманитарной” херни, которую к нам пытается протолкнуть Ху*ло.*   

https://twitter.com/Dbnmjr/statuses/500372089237671936 http://dlvr.it/6d2m4Y